Klima-Snacks

Bereits vor der Industrialisierung verursachten Menschen den Ausstoß von Treibhausgasen. Ihre Menge war jedoch so gering, dass ihr Anteil in der Luft annähernd stabil blieb und das Klima sich nur sehr langsam veränderte.

Seit der Industrialisierung verursachen Menschen u. a. durch intensive Tierhaltung, lange Transportwege und industrielle Produktionsprozesse viel mehr Treibhausgase. Ihr Anteil in der Luft wächst schnell und die Erderwärmung beschleunigt sich.

In diesem Film wird der Treibhauseffekt noch einmal ausführlich erklärt.

https://www.bpb.de/mediathek/video/179226/was-ist-der-treibhauseffekt/

حتى قبل التحول الصناعي تسبب البشر في انبعاث غازات دفيئة، لكن كانت كميتها قليلة بحيث ظلت حصتها شبه ثابتة في الهواء، وتغير المناخ ببطء شديد فحسب.

منذ التحول الصناعي يتسبب البشر (ضمن عوامل أخرى) عبر تربية الحيوانات المكثفة، طرق النقل الطويلة وعمليات الإنتاج الصناعي في المزيد والمزيد من الغازات الدفيئة، تنمو حصتها في الهواء بسرعة، وتتسارع عملية الاحتباس الحراري.

في هذا الفيلم يتم شرح الاحتباس الحراري مرة أخرى بالتفصيل، الفيلم متاح للأسف باللغة الألمانية فقط:

https://www.bpb.de/mediathek/video/179226/was-ist-der-treibhauseffekt/

Human activities were already causing greenhouse gas emissions even before the Industrial Revolution. However, the gases were emitted in such small amounts that their concentration in the atmosphere remained almost stable and the climate changed only very slowly.

Since industrialization, humans have been generating far more greenhouse gases due to activities such as intensive livestock farming, long transport routes, and industrial production processes. The concentrations of these gases in the air is increasing rapidly and global warming is accelerating.

This film explains the greenhouse effect in more detail. Unfortunately, it is only available in German.

https://www.bpb.de/mediathek/video/179226/was-ist-der-treibhauseffekt/

Incluso antes de la Revolución Industrial, el ser humano ya generaba gases de efecto invernadero. Sin embargo, la cantidad era tan escasa que su proporción en la atmósfera se mantenía casi estable y el clima sólo cambiaba muy lentamente.

Desde la industrialización, los seres humanos han generado muchos más gases de efecto invernadero debido, entre otras cosas, a la cría intensiva de animales, las largas rutas de transporte y los procesos de producción industrial. Por ello, su proporción en la atmósfera ha aumentado rápidamente y el calentamiento global se ha acelerado.

Este video explica con más detalle el efecto invernadero. Lamentablemente, por ahora sólo está disponible en alemán.

https://www.bpb.de/mediathek/video/179226/was-ist-der-treibhauseffekt/

Avant l’industrialisation, les humains émettaient déjà des gaz à effet de serre. Cependant, la quantité produite était si faible que leur concentration dans l’atmosphère est restée à peu près stable, et le climat ne s’est modifié que très lentement.

Depuis l’industrialisation, les humains émettent beaucoup plus de gaz à effet de serre, notamment à cause de l’élevage intensif, des transports sur de longues distances et des processus de production industrielle. Leur concentration dans l’atmosphère augmente rapidement, et le réchauffement climatique s’accélère.

Ce film propose une explication détaillée de l’effet de serre. Il n’est malheureusement disponible qu’en langue allemande.

https://www.bpb.de/mediathek/video/179226/was-ist-der-treibhauseffekt/

Już przed rozpoczęciem epoki przemysłowej ludzie przyczyniali się do emisji gazów cieplarnianych. Jednak ich ilość była tak niewielka, że ich zawartość w powietrzu pozostawała mniej więcej stabilna i klimat zmieniał się bardzo powoli.

Od momentu rozpoczęcia epoki przemysłowej ludzie m.in. za sprawą intensywnej hodowli zwierząt, wykorzystywania długich tras transportowych i przemysłowych procesów produkcyjnych przyczyniają się do emisji o wiele większej ilości gazów cieplarnianych. Ich zawartość w powietrzu wzrasta szybko, a globalne ocieplenie przyspiesza.

W niniejszym filmie raz jeszcze obszernie objaśniono zjawisko efektu cieplarnianego. Film jest dostępny niestety jedynie w języku niemieckim.

https://www.bpb.de/mediathek/video/179226/was-ist-der-treibhauseffekt/

Уже до индустриализации человечество производило парниковые газы. Однако это были настолько незначительные объемы, что их доля в атмосфере оставалась практически стабильной, и климат менялся очень медленно.

С началом индустриализации человечество, в частности, из-за интенсивного животноводства, длинных транспортных маршрутов и промышленных производственных процессов, стало производить значительно больше парниковых газов. Их доля в атмосфере быстро растёт, и глобальное потепление ускоряется.

В этом видео подробно объясняется парниковый эффект. К сожалению, оно доступно только на немецком языке.

https://www.bpb.de/mediathek/video/179226/was-ist-der-treibhauseffekt/

Ngay từ trước thời kỳ công nghiệp hóa, con người đã thải ra khí nhà kính. Tuy nhiên, lượng khí này còn rất ít nên tỉ lệ của chúng trong khí quyển vẫn ổn định và khí hậu chưa bị biến đổi nhiều.

Kể từ thời kỳ công nghiệp hóa, các hoạt động như chăn nuôi công nghiệp, các tuyến vận chuyển dài và quy trình sản xuất công nghiệp của con người đã tạo ra lượng khí nhà kính lớn hơn. Tỉ lệ khí nhà kính trong khí quyển tăng nhanh, cùng với đó là hiện tượng ấm lên toàn cầu cũng diễn ra ngày càng nhanh hơn.

Bộ phim này sẽ giải thích chi tiết về hiệu ứng nhà kính bằng ngôn ngữ tiếng Đức.

https://www.bpb.de/mediathek/video/179226/was-ist-der-treibhauseffekt/

Sanayileşmeden önce bile insanlar sera gazı salınımına yol açmaktaydı. Ancak miktar o kadar düşüktü ki havadaki oranları neredeyse sabit kaldı ve iklim çok yavaş değişti.

Sanayileşmeden bu yana insanlar, yoğun hayvancılık, uzun ulaşım yolları ve endüstriyel üretim süreçleri başta olmak üzere pek çok farklı şekilde aşırı sera gazının oluşmasına neden oldu. Sera gazlarının havadaki oranları arttıkça küresel ısınma da hızlanmakta.

Bu filmde sera etkisi bir kere daha detaylı bir şekilde anlatılıyor. Film ne yazık ki yalnızca Almanca olarak mevcut.

https://www.bpb.de/mediathek/video/179226/was-ist-der-treibhauseffekt/

Іще до індустріалізації люди спричиняли викиди парникових газів. Однак їх було настільки мало, що їхня частка в повітрі залишалася майже стабільною, а клімат змінювався дуже повільно.

З індустріалізацією людина спричиняє набагато більше парникових газів, серед іншого, через інтенсивне тваринництво, транспортування на далекі відстані та промислове виробництво. Частка цих газів у повітрі стрімко зростає, а глобальне потепління прискорюється.

У цьому фільмі ще раз детально пояснюється про парниковий ефект. На жаль, фільм доступний лише німецькою мовою.

Beim Herstellen von Essen entstehen Treibhausgase: durch Traktoren, LKWs, Gewächshäuser oder wenn Tiere ihr Futter verdauen. In der Ausstellung Klima-Snacks können die Unterschiede zwischen verschiedenen Nahrungsmitteln ganz praktisch entdeckt werden. Hier finden sich weitere Informationen, die erklären, warum es diese Unterschiede gibt.

Apfel aus der Region vs. Apfel aus Übersee

Lebensmittel aus der Region verursachen weniger Treibhausgase als Lebensmittel, die über eine lange Strecke transportiert werden. Ein Apfel, der aus Neuseeland nach Deutschland gebracht wird, verursacht etwa drei mal so viele Treibhausgase wie ein Apfel, der einen kurzen Weg hat. Das liegt daran, dass die Tranportmittel (Schiffe, LKWs, Flugzeuge, …) Treibstoff (z. B. Benzin) verbrennen. In den Abgasen steckt das Treibhausgas CO₂. Je länger der Weg, umso mehr CO₂ entsteht. Auch das benutzte Verkehrsmittel beeinflusst den CO2-Ausstoß. Lebensmittel, die per Flugzeug transportiert werden, haben einen noch größeren CO₂-Fußabdruck als solche, die per Schiff befördert werden.

Sommertomate vom Feld vs. Wintertomate aus dem Gewächshaus

Lebensmittel, die im Sommer auf dem Feld wachsen, verursachen weniger Treibhausgase als Lebensmittel, die im Winter im Gewächshaus angebaut werden. Eine Wintertomate aus einem beheizten Gewächshaus verursacht etwa zehn mal so viele Treibhausgase wie eine Sommertomate vom Feld. Das liegt vor allem daran, dass Gewächshäuser beheizt werden. Dafür wird meist Kohle, Öl oder Gas verbrannt und dabei entsteht CO₂.

Frischer Pfirsich vs. Pfirsich aus der Dose

Frische Lebensmittel verursachen weniger Treibhausgase als Lebensmittel, die verarbeitet und haltbar gemacht werden. Ein Pfirsich aus der Dose verursacht etwa vier mal so viele Treibhausgase wie ein frischer Pfirsich. Das liegt daran, dass die Dose hergestellt und stark erhitzt werden muss, um den Pfirsich haltbar zu machen. Beides benötigt viel Energie. Bei der Energieproduktion entsteht CO₂.

Döner vs. Falafel

Pflanzliche Lebensmittel verursachen weniger Treibhausgase als tierische Lebensmittel. Eine Portion Dönerfleisch (aus Kalb- oder Lammfleisch) verursacht etwa acht mal so viele Treibhausgase wie eine Portion Falafel, die vor allem aus Kichererbsen bestehen. Das liegt daran, dass Tiere, die für die Fleischproduktion gehalten werden, große Mengen Pflanzen fressen müssen, um Fleisch anzusetzen. Vor allem Rinder stoßen bei ihrer Verdauung außerdem das besonders klimaschädliche Gas Methan aus. 100g Falafel liefern übrigens sogar mehr Eiweiß als die gleiche Menge Dönerfleisch.

عند إنتاج الطعام تنشأ غازات دفيئة: بواسطة جرارات، شاحنات نقل، صوب زراعية أو عندما تهضم الحيوانات طعامها، من خلال معرض „وجبات المناخ الخفيفة“ (Klima-Snacks) يمكن اكتشاف الفروقات بين المواد الغذائية المختلفة بشكل عملي تمامًا، هنا توجد معلومات أخرى تبين سبب هذه الفروقات.

تفاح محلي في مقابل تفاح مستورد

تسبب المواد الغذائية المزروعة إقليميًا غازات دفيئة أقل من المواد الغذائية المنقولة عبر مسافة طويلة، فثمرة تفاح جاءت إلى ألمانيا من نيوزلاندا تسبب حوالي ثلاثة أضعاف الغازات الدفيئة التي تسببها ثمرة تفاح جاءت عبر طريق قصير، السبب في ذلك هو أن وسائل النقل (سفن، شاحنات نقل، طائرات، …) تحرق وقودًا (على سبيل المثال بنزين)، في تلك العوادم يكمن الغاز الدفيء ثاني أكسيد الكربون، كلما طال الطريق زاد إنتاج ثاني أكسيد الكربون، كذلك وسيلة المواصلات المستخدمة تؤثر على انبعاث ثاني أكسيد الكربون، فالمواد الغذائية المنقولة بواسطة الطائرة ذات بصمة كربونية أكبر من مثيلاتها المنقولة بواسطة السفينة.

طماطم الصيف من الحقل في مقابل طماطم الشتاء من الصوبة الزراعية

تسبب المواد الغذائية التي تنمو في فصل الصيف في الحقل غازات دفيئة أقل من المواد الغذائية التي يتم زراعتها في فصل الشتاء داخل الصوبة الزراعية، فثمرة طماطم شتوية من الصوبة الزراعية التي يتم تدفئتها تسبب حوالي عشرة أضعاف الغازات الدفيئة التي تسببها ثمرة طماطم صيفية مزروعة في الحقل، يكمن السبب في ذلك بالأخص في أن الصوب الزراعية يتم تدفئتها، من أجل ذلك يتم غالبًا حرق فحم، زيت أو غاز، وخلال ذلك ينشأ غاز ثاني أكسيد الكربون.

خوخ طازج في مقابل خوخ معلب

تسبب المواد الغذائية الطازجة غازات دفيئة أقل من المواد الغذائية التي يتم تصنيعها وجعلها صالحة للاستخدام فترة أطول من المعتاد، فثمرة خوخ معلبة تسبب حوالي أربعة أضعاف الغازات الدفيئة التي تسببها ثمرة خوخ طازجة، يكمن السبب في ذلك في أن العلبة يتم تصنيعها ولا بد من تسخينها على درجة حرارة عالية لجعل الخوخ صالحًا للاستخدام لمدة أطول من المعتاد، تحتاج العمليتان إلى طاقة كبيرة، عند إنتاج الطاقة  ينشأ غاز ثاني أكسيد الكربون.

دونر في مقابل فلافل

تسبب المواد الغذائية النباتية غازات دفيئة أقل من المواد الغذائية الحيوانية، تسبب حصة من لحم الدونر (المصنوع من لحم البتلو أو الضأن) حوالي ثمانية أضعاف الغازات الدفيئة التي تسببها حصة من الفلافل المصنوعة بالأساس من الحمص، يرجع السبب في ذلك إلى أن الحيوانات التي تُربَى من أجل إنتاج اللحوم لا بد أن تلتهم كميات كبيرة من النباتات من أجل أن يتكون لديها لحم،  بالإضافة إلى ذلك يفرز بالأخص البقر أثناء عملية الهضم غاز الميثان الضار بالمناخ على وجه الخصوص، 100 جرام من الفلافل تزود الجسم بالمناسبة ببروتين أكثر من نفس الكمية من لحم الدونر.

Food production involves the generation of greenhouse gases: by tractors, trucks, and greenhouses, and animals digesting their fodder. The Climate Snacks exhibition allows you to discover the differences between various types of food in a very practical way. Here you can find additional information explaining why these differences exist.

Local Apples vs. Overseas Apples

Regional produce results in fewer greenhouse gas emissions compared to food transported over long distances. An apple shipped from New Zealand to Germany, for instance, contributes approximately three times the greenhouse gases of one transported a shorter distance. This is because the means of transport (ships, trucks, airplanes, etc.) burn fuel (such as gasoline) and the exhaust emissions contain CO₂, a  greenhouse gas. The longer the journey, the more CO₂ is released. The mode of transportation also influences the CO₂ emissions. Food transported by plane has an even larger CO₂ footprint than food transported by ship.

Summer Tomatoes from the Field vs. Winter Tomatoes from the Greenhouse

Food grown in the fields in summer results in fewer greenhouse gases than food grown in a greenhouse in winter. A winter tomato from a heated greenhouse results in around ten times the amount of greenhouse gases as a summer tomato from the field. This is mainly due to the fact that greenhouses require heating, which often involves burning coal, oil, or gas, leading to CO₂  emissions.

Fresh Peaches vs. Canned Peaches

Fresh fruit results in fewer greenhouse gases than food that has been processed and preserved. A canned peach leads to about four times the amount of greenhouse gas emissions as a fresh peach. This is because the can has to be produced and heated to a high temperature in order to preserve the peach. Both processes require a lot of energy, and CO₂ is produced during energy generation.

Kebab vs. Falafel

Plant-based foods result in fewer greenhouse gases than animal-based foods. A portion of kebab meat (made from veal or lamb) leads to around eight times as many greenhouse gases as a portion of falafel, which is mainly made from chickpeas. This is because animals reared for meat production need to consume large quantities of plant matter to gain weight. Moreover, cattle emit methane during digestion, a gas that is particularly harmful to the climate. Interestingly, 100 grams of falafel provides more protein than the same amount of kebab meat.

La producción de alimentos genera gases de efecto invernadero, ya sea por el uso de tractores, camiones o invernaderos, o cuando los animales digieren el pienso. Aquí se pueden descubrir las diferencias entre los distintos alimentos. En la exposición Klima Snacks se pueden explorar de forma práctica las diferencias entre los alimentos. Aquí encontrarás información adicional sobre cómo surgen estas diferencias.

Manzanas de la región vs. manzanas de ultramar

Los alimentos regionales emiten menos gases de efecto invernadero que los transportados largas distancias. Una manzana transportada de Nueva Zelanda a Alemania produce alrededor de tres veces más gases de efecto invernadero que una manzana que ha recorrido un trayecto corto. Esto se debe a que los medios de transporte (barcos, camiones, aviones, etc.) queman combustible (por ejemplo, gasolina). Los gases de escape resultantes contienen CO₂, un gas de efecto invernadero. Cuanto más largo es el trayecto, más CO₂ se produce. El medio de transporte utilizado también influye en las emisiones de CO₂. Los alimentos transportados en avión tienen una huella de CO₂ aún mayor que los transportados en barco.

Tomates del campo en verano vs. tomates del invernadero en invierno

Los alimentos cultivados en el campo en verano producen menos gases de efecto invernadero que los cultivados en un invernadero en invierno. Un tomate cultivado en invierno en un invernadero con calefacción produce alrededor de diez veces más gases de efecto invernadero que un tomate cultivado en verano en el campo. Esto se debe principalmente al hecho de que los invernaderos necesitan calefacción. Para ello se suele quemar carbón, petróleo o gas, lo que produce CO₂.

Melocotones frescos vs. melocotones en conserva

Los alimentos frescos generan menos gases de efecto invernadero que los alimentos procesados y preservados. Un melocotón enlatado produce alrededor de cuatro veces más gases de efecto invernadero que un melocotón fresco. Esto se debe a que hay que fabricar la lata y calentarla a altas temperaturas para conservar el melocotón. Ambos procesos requieren mucha energía. Durante la producción de energía se emite CO₂.

Kebab vs. falafel

Los alimentos de origen vegetal producen menos gases de efecto invernadero que los de origen animal. Una porción de kebab (carne de ternera o cordero) emite ocho veces más gases de efecto invernadero que una ración de falafel, hecho a base de garbanzos. Esto se debe a que los animales criados para la producción de carne tienen que comer grandes cantidades de plantas para ganar peso. Además, durante la digestión, el ganado vacuno, en particular, emite metano, un gas especialmente nocivo para el clima. Por otra parte, 100 gramos de falafel aportan más proteínas que la misma cantidad de carne de kebab.

Tracteurs, camions, serres chauffées, digestion animale : nombreuses sont les causes d’émission de gaz à effet de serre directement liée à la production de nourriture. L’exposition Klima-Snacks donne un aperçu concret des différences entre les divers aliments. Ici, vous trouverez des informations supplémentaires expliquant les raisons de telles différences.

Pomme locale vs pomme importée

Les aliments produits localement génèrent moins de gaz à effet de serre que ceux qui sont transportés sur de longues distances. Une pomme importée de Nouvelle-Zélande jusqu’en Allemagne émet environ trois fois plus de gaz à effet de serre qu’une pomme cultivée à proximité. Cela s’explique par la combustion de carburants (comme l’essence), par les moyens de transport (navires, camions, avions…). Cette combustion libère du dioxyde de carbone (CO₂), un gaz à effet de serre. Plus la distance est longue, plus les émissions de CO₂ sont importantes. Le mode de transport joue également un rôle crucial : les aliments transportés par avion ont une empreinte carbone bien plus élevée que ceux acheminés par bateau.

Tomate d’été en plein champ vs tomate d’hiver sous serre

Les aliments cultivés en été et en plein air émettent moins de gaz à effet de serre que ceux produits en hiver dans des serres chauffées. Une tomate d’hiver issue d’une serre chauffée génère environ dix fois plus de gaz à effet de serre qu’une tomate d’été cultivée en plein champ. La principale raison en est le chauffage des serres, qui nécessite généralement la combustion de charbon, de pétrole ou de gaz – des sources d’énergie qui libèrent du CO₂.

Pêche fraîche vs pêche en conserve

Les aliments frais génèrent moins de gaz à effet de serre que ceux qui sont transformés et conservés. Une pêche en conserve produit environ quatre fois plus de gaz à effet de serre qu’une pêche fraîche. Cela s’explique par le fait que la boîte doit être fabriquée, puis fortement chauffée pour assurer la conservation du fruit – deux étapes très énergivores. Or, la production d’énergie nécessaire à ces procédés entraîne l’émission de CO₂.

Kebab vs falafel

Les aliments d’origine végétale génèrent moins de gaz à effet de serre que les produits d’origine animale. Une portion de viande de kebab (à base de veau ou d’agneau) produit environ huit fois plus de gaz à effet de serre qu’une portion de falafel, composée principalement de pois chiches. Cela s’explique par le fait que les animaux élevés pour la production de viande doivent consommer de grandes quantités de végétaux pour prendre du poids. De plus, lors de leur digestion, les bovins rejettent du méthane, un gaz à effet de serre particulièrement nocif pour le climat. À noter : 100 g de falafel fournissent davantage de protéines que la même quantité de viande de kebab.

Podczas produkcji jedzenia powstają gazy cieplarniane: przy użyciu traktorów, ciężarówek, szklarni albo podczas procesu trawienia paszy przez zwierzęta. W ramach wystawy Klima-Snacks od strony praktycznej można zapoznać się z różnicami pomiędzy rozmaitymi artykułami spożywczymi. Tutaj znaleźć można dalsze informacje, objaśniające, dlaczego takie właśnie różnice istnieją.

Jabłko z regionu vs. jabłko zza oceanu

Lokalna żywność jest przyczyną powstawania mniejszej ilości gazów cieplarnianych niż żywność transportowana na długich trasach. Jabłko sprowadzone do Niemiec z Nowej Zelandii spowoduje emisję trzykrotnie większej ilości gazów cieplarnianych niż jabłko, które pokonuje krótką trasę. Jest tak dlatego, że środki transportu (statki, ciężarówki, samoloty, …) spalają paliwo (np. benzynę). Spaliny zawierają gaz cieplarniany CO₂. Im dłuższa droga, tym więcej CO₂ powstaje. Również wybrany  środek transportu ma wpływ na emisję CO₂. Żywność transportowana drogą lotniczą zostawia jeszcze większy ślad węglowy niż ta przewożona statkiem.

Letni pomidor z pola vs. zimowy pomidor ze szklarni

Żywność, która rośnie latem na polu, jest przyczyną powstawania mniejszej ilości gazów cieplarnianych niż żywność, którą uprawia się zimą w szklarni. Zimowy pomidor z ogrzewanej szklarni jest przyczyną powstania około dziesięciokrotnie większej ilości gazów cieplarnianych niż pomidor, który urósł latem na polu. Wynika to przede wszystkim z konieczności ogrzewania szklarni. W tym celu spala się zwykle węgiel, ropę albo gaz, a w trakcie spalania powstaje CO₂.

Świeża brzoskwinia vs. brzoskwinia z puszki

Świeża żywność powoduje emisję mniejszej ilości gazów cieplarnianych niż żywność przetworzona i zakonserwowana. Brzoskwinia z puszki jest przyczyną powstawania około czterokrotnie większej ilości gazów cieplarnianych niż świeża brzoskwinia. Wynika to z tego, że puszkę trzeba wyprodukować i mocno ogrzać, aby zakonserwować brzoskwinię. W przypadku obu procedur potrzebna jest spora ilość energii. Podczas produkcji energii powstaje CO₂.

Kebab vs. falafel

Żywność roślinna jest przyczyną powstawania mniejszej ilości gazów cieplarnianych niż żywność pochodzenia zwierzęcego. Porcja kebabu (z cielęciny czy jagnięciny) jest przyczyną powstawania około ośmiokrotnie większej ilości gazów cieplarnianych niż porcja falafeli, które składają się przede wszystkim z ciecierzycy. Wynika to z tego, że zwierzęta hodowane na mięso muszą zjadać duże ilości roślin, żeby nabrać masy. W szczególności bydło wydala podczas procesu trawienia wyjątkowo szkodliwy dla środowiska gaz metan. 100 g falafeli jest ponadto źródłem większej ilości białka niż ta sama porcja kebabu.

При производстве продуктов питания образуются парниковые газы: их выделяют тракторы, грузовики, теплицы, а также животные, когда переваривают корм. На выставке «Закуски для климата» вы можете на конкретных примерах узнать, чем отличаются друг от друга разные продукты питания. Здесь мы объясняем, чем обусловлены эти различия.

Местное яблоко против импортного

Региональные продукты питания производят меньше парниковых газов, чем продукты, которые привезли издалека. Яблоко, привезённое из Новой Зеландии в Германию, вызывает примерно в три раза больше выбросов парниковых газов, чем яблоко, выращенное поблизости. Дело в том, что при перевозке (на корабле, грузовике, самолете и т. д.) сжигается топливо (например, бензин). В выхлопных газах содержится парниковый газ CO₂ (углекислый газ). Чем длиннее путь, тем больше выделяется углекислого газа. Вид транспорта, используемый для перевозок, также влияет на количество выбросов. Продукты, прилетевшие на самолете, оставляют больший углеродный след, чем те, которые припыли на корабле.

Летний помидор с поля против зимнего помидора из теплицы

Продукты питания, выращенные летом на открытом грунте, производят меньше парниковых газов, чем овощи и фрукты, выращенные зимой в теплицах. Зимний помидор из отапливаемой теплицы причиняет примерно в десять раз больше выбросов парниковых газов, чем летний помидор с поля. Это связано, прежде всего, с тем, что теплицы отапливаются. Для этого обычно сжигаются уголь, нефть или газ, и при этом выделяется углекислый газ.

Свежий персик против консервированного

Свежие продукты питания производят меньше парниковых газов, чем продукты, подвергнувшиеся обработке и консервации. Так, например, консервированный персик вызывает примерно в четыре раза больше выбросов парниковых газов, чем свежий. Консервную банку нужно изготовить, а потом сильно нагреть для консервации персика. На все это уходит много энергии, при производстве которой выделяется углекислый газ.

Дёнер против фалафеля

Растительные продукты питания производят меньше парниковых газов, чем продукты животного происхождения. Порция мяса для дёнера (телятина или баранина) производит примерно в восемь раз больше парниковых газов, чем порция фалафеля, главный ингредиент которого – нут. Это связано с тем, что животные, выращиваемые для производства мяса, потребляют много растительного корма, пока набирают вес. Кроме того, крупный рогатый скот выделяет во время пищеварения метан – крайне вредный для климата газ. Кстати, 100 грамм фалафеля содержат больше белка, чем такая же порция мяса для дёнера.

Sản xuất thực phẩm gây ra khí nhà kính – qua các phương tiện máy cày, xe tải, nhà kính hoặc khi động vật tiêu hóa thức ăn. Với triển lãm Klima-Snacks, khách tham quan có thể khám phá sự khác biệt giữa các loại thực phẩm khác nhau. Tại đây, bạn cũng sẽ tìm thấy thêm thông tin giải thích vì sao lại có những sự khác biệt này.

Táo nội địa với táo nhập khẩu
Thực phẩm được sản xuất nội địa tạo ra ít khí nhà kính hơn so với thực phẩm nhập khẩu. Một quả táo được vận chuyển từ New Zealand sang Đức thải ra lượng khí nhà kính gấp khoảng ba lần so với một quả táo được trồng trong khu vực. Nguyên nhân là do các loại phương tiện vận chuyển (như tàu thủy, xe tải, máy bay, v.v.) đốt nhiên liệu (như xăng dầu) và tạo ra khí thải chứa CO₂ – một loại khí nhà kính. Quãng đường vận chuyển càng dài, lượng CO₂ phát thải càng nhiều. Ngoài ra, loại phương tiện sử dụng cũng ảnh hưởng đến lượng CO₂: thực phẩm được vận chuyển bằng máy bay tạo ra lượng khí nhà kính lớn hơn nhiều so với thực phẩm được vận chuyển bằng tàu thủy.

Cà chua nội địa được trồng vào mùa hè so với cà chua trồng trong nhà kính vào mùa đông
Thực phẩm được trồng ngoài đồng vào mùa hè phát thải ít khí nhà kính hơn thực phẩm được trồng trong nhà kính vào mùa đông. Một quả cà chua mùa đông được trồng trong nhà kính có sưởi thải ra lượng khí nhà kính gấp khoảng mười lần so với một quả cà chua mùa hè ngoài đồng. Nguyên nhân chính đến từ việc sưởi ấm nhà kính thường sử dụng than đá, dầu hoặc khí gas, và quá trình này sản sinh ra khí CO₂.

Đào tươi so với đào đóng hộp
Thực phẩm tươi thường thải ra ít khí nhà kính hơn so với thực phẩm đã qua chế biến và bảo quản. Một quả đào đóng hộp thải ra lượng khí nhà kính gấp khoảng bốn lần so với một quả đào tươi. Quá trình sản xuất hộp và việc phải đun nóng ở nhiệt độ cao để bảo quản đào tiêu tốn rất nhiều năng lượng, và việc tạo ra năng lượng ấy sinh ra khí CO₂.

Thịt Döner so với Falafel

Thực phẩm có nguồn gốc thực vật gây ra ít khí nhà kính hơn so với thực phẩm có nguồn gốc động vật. Một phần thịt Döner (từ bê hoặc cừu) thải ra lượng khí nhà kính gấp khoảng tám lần so với một phần Falafel, chủ yếu được làm từ đậu gà. Nguyên nhân là do động vật nuôi để lấy thịt cần tiêu thụ một lượng lớn thực vật để tạo ra thịt. Đặc biệt, trong quá trình tiêu hóa, bò còn thải ra khí methane, một loại khí nhà kính có hại. 100g Falafel cung cấp nhiều protein hơn so với cùng một lượng thịt Döner.

Sera gazları, gıda üretilirken oluşur: Traktörlerden, kamyonlardan, seralardan salınır veya hayvanların yiyeceklerini sindirmesiyle ortaya çıkar. İklim atıştırmalıkları sergisinde, farklı yiyecekler arasındaki farklar çok basit bir şekilde keşfedilebilir. Burada bu farklılıkların neden var olduğunu açıklayan ek bilgilere ulaşabilirsiniz.

Yerli elma ve ithal elma

Yerel gıdalar, uzun mesafeler taşınmış gıdalara göre daha az sera gazı üretir. Yeni Zelanda’dan Almanya’ya getirilen bir elma, kısa mesafe kat eden bir elmanın yaklaşık üç katı sera gazına neden olur. Bunun nedeni, ulaşım araçlarının (gemiler, kamyonlar, uçaklar vs.) yakıt (örn. benzin) tüketmesidir. Sera gazı olan CO2, egzoz gazlarında bulunmaktadır. Yolculuk ne kadar uzun olursa, o kadar CO2 üretilir. Kullanılan ulaşım araçlarının türü de CO2 salınımını etkiler. Uçakla taşınan gıdanın karbon ayak izi, gemiyle taşınan gıdadan çok daha büyüktür.

Tarladaki yaz domatesleri ve seradaki kış domatesleri

Yazın tarlada yetiştirilen gıdalar, kışın serada yetiştirilen gıdalara göre daha az sera gazı üretir. Isıtılmış bir serada yetiştirilen bir kış domatesi, tarlada yetiştirilen bir yaz domatesinden yaklaşık on kat daha fazla sera gazı üretir. Bunun temel nedeni seraların ısıtılmasıdır. Çünkü genellikle CO2 üreten kömür, petrol veya gaz yakılmaktadır.

Taze şeftali ve konserve şeftali

Taze gıdalar, işlenmiş ve muhafaza edilmiş gıdalardan daha az sera gazı üretir. Konserve şeftali, taze şeftaliden dört kat daha fazla sera gazı üretir. Çünkü şeftaliyi korumak için kutunun sağlam bir şekilde imal edilmesi ve ısıtılması gerekmektedir. Her ikisi de çok fazla enerjiye gereksinim duyar. Enerji üretimi sırasında CO2 oluşur.

Döner ve falafel

Bitki bazlı gıdalar, hayvan bazlı gıdalara göre daha az sera gazına yol açar. Bir porsiyon döner eti (dana veya kuzu eti), çoğunluğu nohuttan oluşan bir falafel porsiyonunun yaklaşık sekiz katı sera gazına neden oluyor. Bunun nedeni, eti için yetiştirilen hayvanların, et üretebilmek için çok miktarda bitki yemek zorunda olmalarıdır. Özellikle sığırlar, sindirimleri sırasında iklime zarar veren metan gazını da yayarlar. Bu arada, aslında 100 gram falafel aynı miktardaki döner etine göre fazla protein sağlamaktadır.

Виробництво продуктів харчування  призводить до утворення парникових газів ―  від тракторів, вантажівок, теплиць або тварин, коли ті перетравлюють їжу. На виставці «Klima-Snacks» можна легко побачити відмінності між різними продуктами харчування. Тут ви знайдете додаткову інформацію, яка пояснює, чому ці відмінності існують.

Яблуко з регіону vs. яблуко з-за океану

Регіональні продукти спричиняють менше парникових газів, ніж харчі, транспортовані на великі відстані. Яблуко, яке везуть із Нової Зеландії до Німеччини, спричиняє приблизно втричі більше парникових газів, ніж яблуко, яке долає коротку дистанцію. Це пов’язано з тим, що транспортні засоби (кораблі, вантажівки, літаки тощо) використовують паливо (наприклад, бензин). Вихлопні гази містять парниковий газ CO₂. Що довший шлях, то більші викиди CO₂. Кількість викидів вуглецю також залежить від виду транспортного засобу. Продукти харчування, які перевозять літаком, залишають ще більший вуглецевий слід, ніж харчі, транспортовані кораблем.

Літній помідор із поля vs. зимовий помідор із теплиці

Продукти харчування, що влітку дозрівають на полі, спричиняють менше парникових газів, ніж харчі, вирощені взимку в теплиці. Зимовий помідор із опалюваної теплиці спричиняє приблизно вдесятеро більше парникових газів, аніж літній помідор із поля. Насамперед це пов’язано з тим, що теплиці опалюються. Для цього здебільшого спалюють вугілля, нафту чи газ, у результаті чого утворюється CO₂.

Свіжий персик vs. персик із бляшанки

Свіжі продукти харчування спричиняють менше парникових газів, ніж термічно оброблені та підготовлені до тривалого зберігання. Консервований персик спричиняє майже в чотири рази більше парникових газів, ніж свіжий. Це тому, що для його консервування слід виготовити бляшанку й сильно її нагріти. І те, і те потребує багато енергії. Під час її виробництва утворюється CO₂.

Дьонер vs. фалафель

Рослинна їжа спричиняє менше парникових газів, ніж їжа тваринного походження. Порція дьонера (з телятини або баранини) спричиняє майже у вісім разів більше парникових газів, ніж порція фалафелю, який переважно складається з нуту. Це тому, що тварини, яких вирощують на забій, мусять з’їдати велику кількість рослин, щоб наростити м’ясо. Під час травлення насамперед велика рогата худоба виділяє метан ― газ, особливо шкідливий для клімату. До речі, 100 г фалафелю насправді містять більше білка, ніж така ж кількість дьонера.

Illustration: Irwin Bruno

Kolonialismus: Europäische Besetzungen & Entstehung von Plantagen

Ab dem 15. Jahrhundert eroberten westeuropäische Länder Gebiete auf anderen Kontinenten. Es ging dabei um Macht beim Handel mit Gewürzen und Rohstoffen. Dazu wurden landwirtschaftlich nutzbare Flächen besetzt. Die klimatischen und natürlichen Bedingungen in den Amerikas waren ideal für den Anbau von zum Beispiel Zuckerrohr und Kakao. Die Pflanzen wurden gewinnbringend auf großen Flächen kultiviert. So sind Plantagen entstanden.

Versklavung und Abwertung

Große Teile der indigenen Bevölkerung wurden gegen ihren aktiven Widerstand mit Gewalt verschleppt, unterdrückt und zu harter Arbeit auf den Plantagen gezwungen. Ihnen wurde ihr Land und sonstiger Besitz weggenommen. Das Wissen um die Art und Weise, wie die Menschen (gut) zusammenleben, ihre Sammlung von Wissen und Kultur, ihre Religionen und Sprachen wurden unterdrückt und gingen teilweise verloren.

Luxus für Europa

Zucker und Kakao waren begehrte und wertvolle Handelsprodukte, die nach Europa gebracht wurden. Das sorgte dafür, dass sich viele Menschen in Europa Produkte leisten konnten, die vorher ein Luxus waren. Das war nur möglich durch die Unterdrückung und Versklavung der Menschen sowie die Ausbeutung des kolonisierten Landes und seiner Natur.

Bis zur Kolonialzeit war auch Fleisch in Europa ein Luxus. Durch die Einnahme der Flächen in den kolonisierten Gebieten im globalen Süden wurde es möglich, mehr Fleischprodukte für den globalen Norden zu produzieren. Vor dem Kolonialismus gab es in Südamerika keine systematische Verwertung von Tieren als Nutzvieh. Der heutige Massenkonsum von Fleisch ist auf den Kolonialismus zurückzuführen.

Antikolonialer Widerstand

Damals und bis heute leisten Menschen weltweit erfolgreichen Widerstand gegen die Unterdrückung und Abwertung ihrer Wissenssysteme und Weltperspektiven. Nach einem mehrjährigen Sklavenaufstand wurde die französischen Zuckerkolonie Haiti 1804 unabhängig und schaffte die Sklaverei ab. Im Laufe des 19. Jahrhunderts wurde die Sklaverei nach jahrhundertelangen Protesten der versklavten Menschen in weiten Teilen der Welt verboten.

Ausmaß des Rassismus

Bis dahin sind über zehn Millionen Afrikaner*innen versklavt und vor allem in die Amerikas verschleppt worden. Europäer*innen rechtfertigten ihr Handeln mit vermeintlichen „Rassentheorien“ und der Abwertung indigener Weltanschauungen. Obwohl es wissenschaftlich bewiesen ist, dass es keine „Rassen“ bei Menschen gibt, sind noch heute viele Menschen von Rassismus betroffen.

Illustration: Irwin Bruno

Koloniale Kontinuitäten: fortbestehende Ungerechtigkeiten

Auch heute noch werden von europäischen Ländern Flächen auf anderen Erdteilen beansprucht. Unter anderem in Brasilien wird Regenwald abgeholzt und lokale Gemeinschaften gewaltvoll von ihrem Land vertrieben, obwohl sie Widerstand leisten. Auf diesen Flächen entstehen wiederum Plantagen, auf denen Produkte wie z. B. Tierfutter angebaut werden. Die Produkte werden gewinnbringend beispielsweise nach Europa exportiert. Die dafür nötige Landnahme und Vertreibungen lokaler Bevölkerungsgruppen durch Großkonzerne entwurzelt ganze Gemeinden, die seit Generationen dort lebten.

La Via Campesina & deren Forderungen

La Via Campesina ist ein internationales Bündnis von Kleinbäuer*innen, Landarbeiter*innen, Fischer*innen, Landlosen und Indigenen aus über 80 Ländern. Sie kämpfen dafür, die kolonialen Kontinuitäten in der Lebensmittelindustrie zu durchbrechen und die andauernden Ungerechtigkeiten bei der Lebensmittelproduktion zu verändern.

Die lokale Bevölkerung im Globalen Süden sollte das Recht und die Möglichkeit haben, ihre eigenen Nahrungsmittel anzubauen und zu konsumieren, anstatt für die Bedürfnisse der Menschen in Europa zu arbeiten und Lebensmittel von globalen Konzernen kaufen zu müssen. Dafür müssen die Landrechte indigener Völker und lokaler Gemeinschaften anerkannt und respektiert werden.

KATEs  Position

Die globale Landwirtschaft sollte neugestaltet werden, um eine gerechtere, nachhaltigere und menschenwürdigere Zukunft für alle Menschen sicher zu stellen. Wir wünschen uns, dass sich die Produktion von Lebensmitteln nicht an der Gewinnmaximierung orientiert, sondern die Bedürfnisse aller Menschen und der Umwelt in den Mittelpunkt stellt.

Irwin Bruno :رسم توضيحي

الاستعمار: عمليات الاحتلال الأوربية & نشأة المزارع

منذ القرن 15 احتلت دول غرب أوربا مناطق تقع في قارات أخرى، كان الدافع في ذلك هو بسط نفوذها على تجارة البهارات والمواد الخام، بالإضافة إلى ذلك احتلت هذه الدول مساحات صالحة للزراعة، كانت الظروف المناخية والطبيعية في الأمريكتين مثالية لزراعة قصب السكر والكاكاو على سبيل المثال، تم زراعة النباتات المربحة على مساحات شاسعة، وهكذا نشأت المزارع.

الاستعباد والإذلال

تم إبعاد كثير من السكان الأصليين بالعنف رغم ما أبدوه من مقاومة، كما تم قمعهم وإرغامهم على العمل الشاق في المزارع، سُلبت منهم أراضيهم وممتلكاتهم الأخرى، تم قمع المتعارف عليه عن كيفية التعايش (بسلام) بين البشر، مقتنياتهم من المعرفة والثقافة، أديانهم ولغاتهم، كل ذلك ضاع جزئيًا.

رفاهية بالنسبة لأوربا

كان قصب السكر والكاكاو منتجات تجارية مرغوب فيها وذات قيمة يتم إرسالها إلى أوربا، أدى ذلك إلى تمكن كثير من الناس في أوربا من شراء هذه المنتجات التي كانت رفاهية في السابق، أصبح ذلك ممكنًا فقط بواسطة قمع واستعباد البشر، كذلك بافتراس البلد المستعمَر، واستغلال طبيعته.

حتى عصر الاستعمار كان اللحم أيضا رفاهية في أوربا، أصبح من الممكن إنتاج المزيد من منتجات اللحوم لصالح الشمال العالمي عن طريق سلب مساحات من الأرض في المناطق المستعمَرة في الجنوب العالمي، قبل الاستعمار لم يكن هناك في أمريكا الجنوبية استخدام ممنهج للحيوانات باعتبارها ثروة حيوانية، يرجع الاستهلاك الضخم للحوم الموجود اليوم إلى الاستعمار. 

المقاومة ضد الاستعمار

في الماضي وحتى اليوم يقاوم البشر في جميع العالم بنجاح القمع والإذلال الموجه لنظمهم المعرفية ورؤيتهم للعالم، بعد انتفاضة العبيد التي استمرت لأعوام استقلت مستعمرة السكر الفرنسية هايتي عام  1804  وألغت العبودية، على مدار القرن 19 تم منع العبودية بعد احتجاجات استمرت لقرون قام بها البشر المستعبدين في أجزاء واسعة من العالم.

حجم العنصرية

حتى ذلك الوقت كان هناك أكثر من 10 مليون أفريقي وأفريقية مستعبدين وتم نقلهم بالأخص إلى الأمريكتين، برر الأوربيون والأوروبيات سلوكهم بما ادعوه من „نظريات العنصرية“ والحط من شأن رؤى السكان الأصليين للعالم، وبرغم أنه تم علميًا إثبات أنه لا توجد „عناصر“ لدى البشر إلا أنه لا يزال كثير من الناس يعانون حتى اليوم من تأثيرالعنصرية.

Irwin Bruno :رسم توضيحي

استمرار الممارسات الاستعمارية: المظالم لا تزال قائمة

كذلك إلى اليوم تتطلع الدول الأوربية إلى أجزاء أخرى من الكرة الأرضية، بجانب أشياء أخرى يتم إزالة أشجار من الغابات المطيرة بالبرازيل، وتشريد مجتمعات محلية بالقوة من أرضهم رغم أنهم يقاومون، تنشأ بدورها في هذه المساحات مزارع يتم فيها زراعة منتجات مثل غذاء الحيوانات، يتم تصدير المنتجات المربحة مثلا إلى أوربا، يؤدي نزع الأرض اللازم لذلك وتشريد مجموعات السكان المحليين على يد الشركات العملاقة إلى إبعاد مجتمعات كاملة كانت تعيش هناك منذ أجيال عن جذورها.

لا فيا كامبيسينا & ومتطلباتها

لا فيا كامبيسينا هي تحالف دولي يضم صغار المزارعين والمزارعات، عاملين وعاملات في الأرض، صيادين من الجنسين، أناس بلا وطن وسكان أصليين من أكثر من 80 دولة، يكافحون من أجل اختراق الممارسات الاستعمارية المستمرة في مجال تصنيع المواد الغذائية، وتغيير المظالم القائمة عند إنتاج المواد الغذائية.

ينبغي أن يكون لدى السكان المحليين في الجنوب العالمي الحق والإمكانية في زراعة موادهم الغذائية الخاصة، وفي استهلاكها بدلا من العمل من أجل تلبية احتياجات الناس في أوربا، والاضطرار إلى شراء المواد الغذائية من شركات عملاقة عالمية، من أجل تحقيق هذا لا بد من قبول واحترام حقوق الأرض للشعوب الأصلية والمجتمعات المحلية.

 KATE موقف منظمة

ينبغي أن يُعاد تشكيل نظام الزراعة العالمي من جديد من أجل تأمين مستقبل أكثر عدلا، أكثر استدامة، وأكثر حفظًا للكرامة الإنسانية لكل البشر، نتمنى ألا يستهدف إنتاج المواد الغذائية تحقيق أكبر قدر من الربح بل يركز على تلبية احتياجات جميع البشر، كذلك احتياجات البيئة.

Illustration: Irwin Bruno

Colonialism: European Occupation and the Rise of Plantations

From the 15th century onward, Western European countries conquered parts of other continents. Their objective was to gain power in the trade of spices and raw materials. To achieve this, they occupied areas suitable for agriculture. The climatic and natural conditions of the Americas were ideal for the cultivation of sugarcane and cocoa, for example. These plants were cultivated for profit on large expanses of land called plantations.

Slavery and Degradation

In spite of their active resistance, a large portion of the Indigenous population was violently abducted, oppressed, and compelled to work on the plantations under harsh conditions. Their land and other possessions were taken from them. Their knowledge of how to live (well) in a community, their wisdom and culture, their religions, and their languages were suppressed and partially lost.

Luxuries for Europe

Commodities such as sugar and cocoa, which were highly prized objects of desire, were transported back to Europe. As a result, many in Europe could now afford products that had formerly been luxuries. This was only possible through the oppression and enslavement of colonized people and the exploitation of nature and the land in colonized places.

Prior to the colonial era, eating meat was also a luxury in Europe. By taking over land in colonized areas of the Global South, it became possible to produce more meat products for the Global North. Before colonialism, there was no systematic utilization of animals as livestock in South America. Today’s mass consumption of meat can be traced back to colonialism.

Anti-Colonial Resistance

Throughout the colonial era and until today, communities around the world have continuously resisted the oppression and devaluation of their knowledge systems and perspectives on the world. After a slave revolt lasting several years, the French sugar-producing colony of Haiti became independent in 1804 and abolished slavery. In the course of the 19th century, slavery was banned in many parts of the world following centuries of resistance and struggle by enslaved people.

The Extent of Racism

Until that point, over ten million Africans had been enslaved and deported, primarily to the Americas. Europeans employed purported “racial science” and the disparagement of Indigenous worldviews to justify their actions. Although it has been scientifically proven that there are no “races” among human beings, to this day many people are still impacted by racism.

Illustration: Irwin Bruno

Colonial Continuities: Enduring Injustices

Even today, European countries continue to encroach upon land in other continents. In Brazil, the rain forest is being clear-felled, and, despite their resistance, local communities are being forcibly displaced from their ancestral lands. These lands are then converted into massive plantations to grow products like animal feed, a lucrative commodity that is primarily exported to Europe. To this end, large corporations seize the land and displace entire communities that have lived there for generations.

La Via Campesina and its Demands

La Via Campesina is an international alliance of small-scale farmers, rural workers, fisherpeople, landless people, and Indigenous people from over 80 countries. Together, they’re fighting to break the colonial continuities in the food industry and to change the persisting injustices related to the production of food.

Local populations in the Global South ought to have the right and the opportunity to grow and consume their own food, instead of working for the needs of people in Europe and having to buy food from multinational corporations. For this change to take place, the rights to land of Indigenous peoples and local communities must be acknowledged and respected.

KATE’s Position

Global agriculture should be restructured to ensure a more just, sustainable, and dignified future for all people. We envision a food system that focuses on the needs of humanity and the environment rather than on maximizing profits.

Ilustración: Irwin Bruno

Colonialismo: la ocupación europea y la aparición de las plantaciones

A partir del siglo XV, los países de Europa Occidental conquistaron territorios en otros continentes. Su objetivo era ganar poder en el comercio de especias y materias primas. Con este fin, ocuparon zonas utilizables para la agricultura. Las condiciones climáticas y naturales de América eran ideales para el cultivo de la caña de azúcar y el cacao, por ejemplo. Estas plantas fueron cultivadas muy lucrativamente en grandes extensiones, dando origen a las plantaciones.

Esclavitud y degradación

Gran parte de la población indígena fue secuestrada, oprimida y obligada a trabajar en las plantaciones bajo arduas condiciones. Se les despojó de sus tierras y posesiones. Sus conocimientos sobre cómo vivir (bien) en comunidad, sus saberes y cultura, sus religiones y sus lenguas fueron reprimidos y parcialmente borrados.

Lujos para Europa

El azúcar y el cacao eran productos comerciales muy codiciados y preciados que se empezaron a traer a Europa, lo cual les permitió a muchas personas en este continente costearse productos que antes eran un lujo. Esto sólo fue posible gracias a la opresión y a la esclavitud de la población y a la explotación de la tierra colonizada y su naturaleza.

Hasta la época colonial, la carne también era un lujo en Europa. Al apropiarse de las tierras colonizadas del sur global, fue posible producir más productos cárnicos para los países del Norte. Antes del colonialismo, en Sudamérica no existía la explotación sistemática de animales como ganado. El consumo masivo de carne actual se remonta al colonialismo.

Resistencia anticolonial

En aquella época y hasta el día de hoy, pueblos de todo el mundo han logrado resistir la opresión y degradación de sus sistemas de conocimiento y formas de ver el mundo. En 1804, tras una rebelión de esclavos que duró varios años, la colonia azucarera francesa de Haití se independizó y abolió la esclavitud. A lo largo del siglo XIX, la esclavitud se prohibió en muchas partes del mundo gracias a siglos de lucha por parte de las personas esclavizadas.

La magnitud del racismo

Para entonces, más de diez millones de personas africanas habían sido esclavizadas y deportadas, sobre todo a América. Los europeos justificaron sus acciones con presuntas “teorías raciales” y el desprecio de las cosmovisiones indígenas. Aunque se ha demostrado científicamente que no existen “razas” entre los seres humanos, hoy en día muchas personas siguen viéndose afectadas por el racismo.

Ilustración: Irwin Bruno

Continuidades coloniales: injusticias que perduran

Aún hoy, los países europeos siguen reclamando tierras en otros continentes. En Brasil, por ejemplo, se tala la selva tropical y se expulsa violentamente a las comunidades locales de sus tierras a pesar de su resistencia. Posteriormente, estas zonas se destinan a la creación de plantaciones en las que se cultivan productos como los piensos para animales. Los productos se exportan lucrativamente a Europa, por ejemplo. Con este fin, las corporaciones confiscan las tierras y expulsan a las poblaciones locales, desarraigando a comunidades enteras que han vivido allí durante generaciones.

La Vía Campesina y sus exigencias

La Vía Campesina es una alianza internacional de personas dedicadas a la agricultura a pequeña escala y la pesca artesanal, así como personas sin tierra y pueblos indígenas, que viven en más de 80 países. Sus miembros luchan por romper las continuidades coloniales de la industria alimentaria y por superar las injusticias que se cometen en la producción de alimentos.

Las poblaciones del sur global deben tener el derecho y la oportunidad de cultivar y consumir sus propios alimentos en lugar de tener que trabajar para satisfacer las necesidades de la gente en Europa y comprar alimentos a las multinacionales. Para que esto sea posible, deben reconocerse y respetarse los derechos sobre la tierra de los pueblos indígenas y las comunidades locales.

La posición de KATE

La agricultura mundial debe reorganizarse para garantizar un futuro más justo, sostenible y digno para todas las personas. Queremos que la producción de alimentos no se oriente a maximizar ganancias, sino que se centre en las necesidades de todas las personas y del medio ambiente.

Illustration: Irwin Bruno

Colonialisme : conquêtes européennes et naissance des plantations

À partir du XV^e siècle, les pays d’Europe de l’Ouest conquièrent des territoires sur d’autres continents. Il s’agit avant tout de s’assurer une position de pouvoir dans le commerce des épices et des matières premières. Pour cela, des terres agricoles sont occupées. Les conditions climatiques et naturelles des Amériques étaient idéales pour cultiver, par exemple, la canne à sucre et le cacao. Ces cultures furent exploitées à grande échelle, à des fins lucratives. C’est l’acte de naissance des premières plantations.

Asservissement et dévalorisation

Une grande partie des populations autochtones fut arrachée à ses terres par la force, malgré sa résistance active, puis soumise et réduite à un travail pénible dans les plantations. On leur confisqua terres et biens. Leurs modes d’organisation sociale et politique, leurs cultures, leurs religions et leurs langues furent réprimés et pour partie perdus.

Le luxe pour l’Europe

Le sucre et le cacao étaient des marchandises recherchées et précieuses, exportées vers l’Europe. L’intensification de leur production a permis à de nombreuses personnes en Europe d’accéder à des produits qui étaient auparavant des biens de luxe. Mais cela n’a été rendu possible que par l’oppression et l’asservissement des peuples, ainsi que l’exploitation des terres colonisées et de leurs ressources naturelles.

Jusqu’à la période coloniale, la viande était un produit de luxe en Europe. L’appropriation de vastes étendues dans les territoires colonisés du Sud global a rendu possible la production de plus grandes quantités de viande à destination du Nord global. Avant le colonialisme, il n’existait en Amérique du Sud aucun élevage systématique d’animaux à des fins d’exploitation. La consommation massive de viande aujourd’hui est directement liée à l’héritage colonial.

 Résistances anticoloniales :

Depuis cette époque, des personnes à travers le monde opposent une résistance active à l’oppression et à la dévalorisation de leurs savoirs et représentations. Ainsi, après une révolte d’esclaves menée sur plusieurs années, la colonie sucrière française d’Haïti est devenue indépendante en 1804 et a aboli l’esclavage. Au cours du XIX^e siècle, l’esclavage fut aboli dans de nombreuses régions du monde, après des siècles de luttes menées par les personnes réduites en esclavage elles-mêmes.

 L’ampleur du racisme

À cette période, plus de dix millions d’Africain·es ont déjà été réduit·es en esclavage et déporté·es, principalement vers les Amériques. Les Européen·nes ont justifié ces actes à l’aide de prétendues « théories raciales » et par la dévalorisation des visions du monde indigènes. Aujourd’hui encore, de nombreuses personnes sont victimes de racisme, alors même qu’il est scientifiquement prouvé qu’il n’existe pas de « races » humaines.

Illustration: Irwin Bruno

Continuités coloniales : injustices persistantes

Aujourd’hui encore, des pays européens revendiquent l’exploitation de terres sur d’autres continents. Au Brésil par exemple, la déforestation de l’Amazonie se poursuit, et précipite l’expulsion violente des communautés locales de leurs terres, malgré leur résistance. Sur ces terres, de nouvelles plantations sont créées, destinées notamment à produire de la nourriture pour animaux, en vue d’une exportation vers l’Europe. Les expropriations et les déplacements orchestrés par de grandes entreprises arrachent des communautés entières à des territoires où elles vivaient depuis des générations.

 La Via Campesina et ses revendications

La Via Campesina est une alliance internationale regroupant des petit⋅es fermier⋅es, des travailleur·euses agricoles, des pêcheur·euses, des paysan⋅nes sans terre et des populations autochtones de plus de 80 pays. Elle lutte pour rompre avec les continuités coloniales dans l’industrie agroalimentaire et pour transformer les injustices persistantes dans la production alimentaire.

Les populations locales du Sud global devraient avoir le droit et les moyens de cultiver et de consommer leur propre nourriture, au lieu de devoir travailler pour répondre aux besoins des pays du Nord ou d’acheter des aliments produits par des multinationales. Cela implique la reconnaissance et le respect des droits fonciers des peuples autochtones et des communautés locales.

 La position de KATE

L’agriculture globale doit être repensée pour garantir un avenir plus juste, plus durable et plus digne pour toutes et tous. Nous souhaitons que la production alimentaire ne soit plus guidée par la recherche d’un profit maximal, mais qu’elle place au centre les besoins de l’ensemble des êtres humains et de la planète.

Ilustracja: Irwin Bruno

Kolonializm: europejskie podboje & powstanie plantacji

W XV wieku zachodnioeuropejskie kraje zaczęły podbijać ziemie na innych kontynentach. Ich celem było zdobycie wpływów w handlu przyprawami i surowcami. Dlatego zajmowano ziemie uprawne. Klimatyczne i naturalne warunki w obu Amerykach były idealne do uprawy na przykład trzciny cukrowej i kakao. Rośliny uprawiano z zyskiem na wielkich powierzchniach. Tak powstały plantacje.

Zniewolenie i dewaluacja

Duża część społeczności rdzennych były wywożone z tych ziem przemocą, czynny opór, jaki stawiały, tłumiono, a ludzi zmuszano do ciężkiej pracy na plantacjach. Odbierano im ziemię i pozostały majątek. Ich umiejętności dotyczące (dobrego) życia we wspólnocie, ich wiedza i kultura, ich religie i języki poddawano represjom, na skutek których częściowo wymarły.

Luksus dla Europy

Cukier i kakao były pożądanymi i cennymi produktami handlowymi sprowadzanymi do Europy. Dzięki temu wielu ludzi w Europie mogło sobie pozwolić na towary, które dotąd były luksusem. Stało się to możliwe jedynie wskutek ucisku i zniewolenia ludzi, jak również poprzez wyzysk kolonializowanej ziemi i jej przyrody.

Aż do czasów kolonialnych również mięso było w Europie towarem luksusowym. Poprzez zajęcie obszarów w regionach skolonializowanych możliwe stało się wytwarzanie większej ilości produktów mięsnych na Globalnym Południu dla Globalnej Północy. Przed epoką kolonializmu w Ameryce Południowej nie wykorzystywano systematycznie zwierząt w celach użytkowych. Dzisiejsza masowa konsumpcja mięsa ma swoje źródło w kolonializmie.

Antykolonialny opór

W tamtych czasach, tak jak i dziś, ludzie na całym świecie walczyli przeciwko uciskowi i dewaluacji ich systemów wiedzy oraz perspektywy patrzenia na świat. Po trwającym wiele lat buncie niewolników francuska kolonia cukrownicza Haiti w roku 1804 odzyskała niepodległość i zlikwidowała niewolnictwo. W XIX wieku niewolnictwo zostało zakazane w wielu częściach świata po wielowiekowym buncie zniewolonych ludzi.

Skala rasizmu

Do tego czasu ofiarami niewolnictwa stało się ponad dziesięć milionów ludzi z Afryki, których wywieziono  przede wszystkim do obu Ameryk. Europejki i Europejczycy usprawiedliwiali swoje działania rzekomymi „teoriami rasowymi“ i dewaluacją rdzennych światopoglądów. Choć naukowo udowodnionym faktem jest, że wśród ludzi nie ma żadnych „ras“, to jednak rasizm do dziś dotyka wielu ludzi.

Ilustracja: Irwin Bruno

Długotrwałe skutki kolonializmu: utrzymujące się nierówności

Również i w czasach dzisiejszych europejskie kraje roszczą sobie prawa do pewnych obszarów w innych częściach świata. Między innymi w Brazylii wycina się las deszczowy, a społeczności lokalne przemocą wypędzane są ze swojej ziemi, choć stawiają opór. Na tych terenach powstają z kolei plantacje, na których uprawia się np. paszę dla zwierząt. Produkty te eksportuje się z zyskiem na przykład do Europy. Niezbędne w tym celu zajmowanie ziemi i wysiedlanie lokalnych grup społecznych przez wielkie koncerny wykorzenia całe społeczności, mieszkające tam od pokoleń.

La Via Campesina & jej postulaty

La Via Campesina to międzynarodowy sojusz drobnych rolniczek i rolników, pracowniczek i pracowników rolnych, rybaczek i rybaków, osób bezrolnych i należących do ludności rdzennej z ponad 80 krajów. Walczą o przezwyciężenie długotrwałych skutków kolonializmu w przemyśle spożywczym i zmianę utrzymujących się nierówności w produkcji spożywczej.

Miejscowa ludność Globalnego Południa powinna mieć prawo i możliwość uprawy i konsumpcji własnej żywności i nie powinna być zmuszana do pracy na rzecz potrzeb ludzi w Europie, jak i do kupowania produktów spożywczych od globalnych koncernów. W tym celu konieczne jest uznanie i respektowanie prawa do ziemi ludności rdzennej i społeczności lokalnych.

Stanowisko KATE

Światowe rolnictwo należy zmodyfikować w celu zapewnienia sprawiedliwszej, bardziej zrównoważonej i godniejszej przyszłości dla wszystkich ludzi. Chcemy, żeby w produkcji żywności nie kierowano się maksymalizacją zysku, lecz na pierwszym miejscu stawiano potrzeby wszystkich ludzi i środowiska.

Иллюстрация: Irwin Bruno

 Колониализм: европейские завоевания и возникновение плантаций

В XV веке западноевропейские страны начали захватывать земли на других континентах. Они стремились взять под контроль торговлю специями и сырьём и для этого занимали пригодные для сельского хозяйства территории. Климатические и природные условия в Северной и Южной Америке были идеальны для выращивания, например, сахарного тростника и какао. Эти культуры прибыльно выращивались на обширных площадях. Так возникли плантации.

Порабощение и унижение

Значительная часть коренного населения колоний была насильственно вывезена за пределы своей родины, люди подвергались угнетению и принуждались к тяжёлому труду на плантациях – несмотря на их активное сопротивление. У них отбирали землю и имущество. Их знания о (гармоничном) сосуществовании в обществе, их традиционные познания и культура, религии и языки подавлялись и были частично утрачены.

Роскошь для Европы

Сахар и какао были востребованными и ценными товарами для импорта в Европу. В результате этих поставок многие жители Европы теперь могли позволить себе продукты, которые ранее считались роскошью. Однако это стало возможным только вследствие угнетения и порабощения людей, а также эксплуатации колонизированных территорий и их природных ресурсов.

До колониальной эпохи в Европе мясо тоже считалось роскошью. Вследствие захвата территорий в колонизированных регионах глобального Юга выросло производство мясных продуктов для глобального Севера. До колонизации в Южной Америке практически не было скотоводства. Современное массовое потребление мяса является последствием колониализма.

Антиколониальное сопротивление

Как тогда, так и сейчас люди по всему миру успешно сопротивляются угнетению и обесцениванию своих систем знаний и мировоззрений. После восстания рабов, продолжавшегося несколько лет, французская сахарная колония Гаити в 1804 году обрела независимость и отменила рабство. В течение XIX века рабство было запрещено во многих частях мира – этому предшествовали столетия борьбы порабощенных людей.

Масштабы расизма

К тому времени более десяти миллионов африканцев были обращены в рабство. Большинство из них были вывезены в Северную и Южную Америку. Европейцы оправдывали свои действия так называемыми «расовыми теориями» и с презрением относились к мировоззрениям коренных народов. Хотя научно доказано, что человеческих «рас» не существуют, многие и сегодня сталкиваются с расизмом.

Иллюстрация: Irwin Bruno

Наследие колониализма: несправедливость никуда не делась

По сегодняшний день европейские страны продолжают эксплуатировать земли на других континентах. Так, к примеру, в Бразилии вырубаются тропические леса, а коренные общины, несмотря на их сопротивление, насильственно вытесняются со своих земель. На этих территориях появляются плантации, где выращиваются, например, корма для животных. Эти продукты прибыльно экспортируются, в том числе в Европу. Захватывая земли и изгоняя местных жителей, крупные корпорации лишают целые общины, жившие там поколениями, их корней.

Что такое La Via Campesina и чего она добивается

La Via Campesina – это международная ассоциация мелких фермеров, сельскохозяйственных рабочих, рыбаков, безземельных крестьян и представителей коренных народов из более чем 80 стран. Они борются за преодоление колониальных структур в пищевой промышленности и искоренение несправедливости, все еще распространенной в сфере производства продуктов питания.

Население глобального Юга должно иметь право и возможность выращивать и потреблять собственные продукты питания, вместо того чтобы работать на нужды жителей Европы и быть вынужденным покупать продукты у глобальных концернов. Для этого необходимо признать и уважать право коренных народов и местных общин на землю.

Позиция KATE

Необходимо реформировать мировое сельское хозяйство, чтобы обеспечить более справедливое, устойчивое и достойное будущее для всего человечества. Мы хотим, чтобы при производстве продуктов питания во главу угла ставилась не максимизация прибыли, а потребности всех людей на планете и защита окружающей среды.

Hình minh họa: Irwin Bruno

Chủ nghĩa thực dân: Sự chiếm đóng của châu Âu và sự hình thành các đồn điền

Từ thế kỷ 15, các nước Tây Âu bắt đầu chinh phục các vùng lãnh thổ ở những châu lục khác nhằm giành quyền kiểm soát thương mại về gia vị và nguyên liệu thô. Họ chiếm giữ những vùng đất canh tác màu mỡ. Điều kiện khí hậu và thiên nhiên ở châu Mỹ rất lý tưởng cho việc trồng mía và ca cao, và những cây trồng này đã được canh tác trên quy mô lớn để thu lợi nhuận – từ đó hình thành nên các đồn điền.

Nô lệ hóa và sự hạ thấp giá trị con người

Phần lớn người bản địa bị cưỡng bức đưa đi, áp bức và bị ép làm việc nặng nhọc trên các đồn điền – mặc cho họ chống cự mạnh mẽ. Họ bị tước đoạt đất đai và tài sản. Tri thức về lối sống cộng đồng, kho tàng văn hóa, tôn giáo và ngôn ngữ của họ bị đàn áp và phần nào bị xóa sổ.

Xa xỉ phẩm cho châu Âu

Đường và ca cao là những mặt hàng có giá trị cao và được vận chuyển đến châu Âu. Nhờ đó, nhiều người châu Âu lần đầu tiên có thể tiếp cận những sản phẩm trước đây chỉ dành cho giới thượng lưu. Tuy nhiên, điều này diễn ra dựa trên sự áp bức và nô lệ, cũng như nạn khai thác thiên nhiên và đất đai ở các vùng thuộc địa.

Trước thời kỳ thuộc địa, thịt cũng là một món xa xỉ ở châu Âu. Việc chiếm đoạt đất đai tại các khu vực bị thuộc địa ở phía Nam bán cầu đã khiến việc sản xuất thêm thịt cho thị trường phía Bắc bán cầu trở nên khả thi. Trước kia, tại Nam Mỹ, gia súc không được nuôi để lấy thịt một cách có hệ thống. Lối tiêu thụ thịt đại trà và ở quy mô lớn như hiện nay bắt nguồn từ thời kỳ thuộc địa.

Chống thực dân

Từ xưa cho đến ngày nay, con người khắp nơi trên thế giới đã và vẫn tiếp tục chống lại sự áp bức và hạ thấp hệ thống tri thức và thế giới quan của họ. Sau cuộc nổi dậy kéo dài nhiều năm, Haiti – khi đó là thuộc địa trồng mía của Pháp đã giành được độc lập vào năm 1804 và trở thành quốc gia đầu tiên bãi bỏ chế độ nô lệ. Trong thế kỷ 19, chế độ nô lệ bị coi là bất hợp pháp ở nhiều nơi trên thế giới nhờ những cuộc đấu tranh kiên cường của những người chịu ách nô lệ.

Quy mô của nạn phân biệt chủng tộc

Hơn 10 triệu người châu Phi đã bị bắt làm nô lệ và chủ yếu bị đưa sang châu Mỹ. Người châu Âu biện minh cho hành vi của mình bằng những cái gọi là “thuyết chủng tộc” và sự hạ thấp thế giới quan của người bản địa. Mặc dù khoa học đã chứng minh rằng không tồn tại cái gọi là “chủng tộc” trong loài người, nhưng nạn phân biệt chủng tộc vẫn tiếp diễn cho đến ngày nay, ảnh hưởng đến cuộc sống của rất nhiều người.

Hình minh họa: Irwin Bruno

Di sản của chủ nghĩa thực dân: Những bất công tiếp diễn

Cho đến nay, các quốc gia châu Âu vẫn tiếp tục chiếm dụng đất đai ở các châu lục khác. Tại Brazil, rừng nhiệt đới bị tàn phá, và các cộng đồng địa phương bị cưỡng bức di dời dù họ có chống cự. Những vùng đất này sau đó lại bị biến thành các đồn điền, nơi trồng các sản phẩm như thức ăn chăn nuôi. Các sản phẩm này sau đó được xuất khẩu sang châu Âu để thu lợi nhuận. Việc chiếm đất và di dời cưỡng bức người dân địa phương bởi các tập đoàn lớn đã tàn phá nhiều cộng đồng vốn sống tại đó qua nhiều thế hệ.

La Via Campesina và những yêu cầu của họ

La Via Campesina là một liên minh quốc tế của nông dân, công nhân nông nghiệp, ngư dân, người không sở hữu đất đai và các cộng đồng bản địa từ hơn 80 quốc gia. Họ đấu tranh để phá vỡ sự tiếp nối của chủ nghĩa thực dân trong ngành công nghiệp thực phẩm và thay đổi những bất công đang tiếp diễn trong sản xuất thực phẩm.

Người dân địa phương ở các nước thuộc Nam bán cầu nên có quyền và điều kiện để tự trồng và tiêu dùng thực phẩm của chính mình, thay vì phải làm việc để phục vụ nhu cầu của châu Âu hay phải mua thực phẩm từ các tập đoàn toàn cầu. Để đạt được điều này, quyền sử dụng đất của các cộng đồng bản địa và địa phương cần được công nhận và tôn trọng.

Quan điểm của tổ chức KATE

Nền nông nghiệp toàn cầu cần được tái cấu trúc để đảm bảo một tương lai công bằng hơn, bền vững hơn và nhân văn hơn cho tất cả mọi người. Chúng tôi mong muốn việc sản xuất thực phẩm không còn xoay quanh mục tiêu tối đa hóa lợi nhuận, mà thay vào đó sẽ đặt nhu cầu của con người và môi trường làm trung tâm.

İllüstrasyon: Irwin Bruno

Sömürgecilik: Avrupa işgalleri ve plantasyonların ortaya çıkışı

15. yüzyıldan itibaren Batı Avrupa ülkeleri, diğer kıtalardaki bölgeleri fethetti. Bunun ardında baharat ve hammadde ticaretindeki güç dengeleri yatıyordu. Özellikle tarıma elverişli araziler işgal edildi. Amerika kıtasındaki iklim ve doğal koşullar, örneğin şeker kamışı ve kakao yetiştirmek için idealdi. Bitkiler geniş alanlarda, kârlı bir şekilde yetiştirildi. Plantasyonlar böyle ortaya çıktı.

Köleleştirme ve değersizleştirme

Yerli nüfusun büyük bir kısmı zor kullanarak rehin alındı, baskı gördü ​​ve aktif direnişlerine rağmen plantasyonlarda çalışmaya zorlandı. Toprakları ve diğer malları ellerinden alındı. Bir arada (ve uyum içindeki) yaşam tarzlarına ilişkin bilgi ve birikimleri, kültürleri, dinleri ve dilleri baskı altına alındı ve kısmen yok oldu.

Avrupa için lüks

Şeker ve kakao, aranan ve önceden Avrupa’ya getirilmiş değerli ticari ürünlerdi. Zaman içinde Avrupa’daki geniş kitleler daha önce lüks olan ürünlere kolayca sahip olmaya başladı. Bu da ancak sömürgeleştirilen topraklarda yaşayan halkların baskı altına alınması, köleleştirilmesi ve doğanın sömürülmesiyle mümkündü.

Sömürgecilik zamanlarına kadar et, Avrupa’da da bir lükstü. Küresel Güney’deki sömürgeleştirilmiş toprakların ele geçirilmesi, Küresel Kuzey’in daha fazla et ürünü üretmesini mümkün kıldı. Sömürgecilikten önce, Güney Amerika’da hayvanların çiftlik hayvanı olarak sistematik bir şekilde sömürülmesi söz konusu değildi. Günümüzün kitlesel et tüketiminin kökeni sömürgeciliğe kadar uzanmaktadır.

Sömürgecilik karşıtı direniş

O zamanlardan günümüze kadar dünyanın dört bir yanında insanlar, bilgi sistemlerinin ve dünya perspektiflerinin bastırılmasına ve değersizleştirilmesine karşı başarıyla direndiler. Birkaç yıl boyunca sürmüş bir köle isyanının ardından, Fransız şeker kolonisi Haiti 1804’te bağımsızlığını kazandı ve köleliği kaldırdı. 19. yüzyılda, köleleştirilmiş insanların yüzyıllarca süren protestoları sayesinde dünyanın büyük bölümünde kölelik yasaklandı.

Irkçılığın boyutu

O zamana kadar on milyondan fazla Afrikalı köleleştirilmiş ve hepsinden önemlisi zorla Amerika’ya gönderilmişti. Avrupalılar eylemlerini sözde “ırk teorileriyle” ve yerli dünya görüşlerinin değersizleştirerek meşrulaştırdılar. İnsanlar arasında “ırkların” olmadığı bilimsel olarak kanıtlanmış olsa da günümüzde hâlâ pek çok insan ırkçılığın etkisinde kalmakta.

İllüstrasyon: Irwin Bruno

Sömürge Süreklilikleri: kalıcı adaletsizlikler

Bugün bile Avrupa ülkeleri hâlâ dünyanın diğer bölgelerinde toprak iddiasında bulunuyor. Örneğin Brezilya’da yağmur ormanları kesiliyor ve yerel topluluklar, direnmelerine rağmen şiddetle topraklarından sürülüyor. Bu alanlarda plantasyonlar kuruluyor ve aşağıdaki hayvan yemi ve benzeri ürünler yetiştiriliyor. Bu ürünler, kârlı bir şekilde mesela Avrupa’ya ihraç ediliyor. Yerel nüfusun topraklarına büyük şirketler tarafından gerekli el konularak sınır dışı edilmesi, orada nesiller boyunca yaşamış olan toplulukların kökünü kazımaktadır.

La Via Campesina ve talepleri

La Via Campesina, 80’den fazla ülkeden küçük çiftçilerin, tarım işçilerinin, balıkçıların, topraksız köylülerin ve yerli halkın oluşturduğu uluslararası bir ittifaktır. Gıda endüstrisindeki sömürgeci süreklilikleri kırmak ve gıda üretiminde süregelen eşitsizlikleri değiştirmek için mücadele eder.

Küresel Güney’deki yerli nüfus, Avrupa’daki insanların ihtiyaçları için çalışmak ve küresel şirketlerden yiyecek satın alma mecburiyetinden kurtulmalı ve kendi yiyeceklerini yetiştirip tüketme hakkına ve fırsatına sahip olmalıdır. Bunu başarmak için yerli halkların ve yerel toplulukların toprak hakları tanınmalı ve bunlara saygı duyulmalıdır.

KATE’nin konumu

Küresel tarım, tüm insanlar için daha adil, daha sürdürülebilir ve daha insani bir gelecek sağlayacak şekilde yeniden tasarlanmalıdır. Gıda üretiminin kar maksimizasyonuna dayalı olmasını değil, tüm insanların ve çevrenin gereksinimlerine odaklanmasını istiyoruz.

Ілюстрація: Irwin Bruno

Колоніалізм: європейські загарбання та поява плантацій

Починаючи з 15 ст., західноєвропейські країни захоплювали території на інших континентах. Метою було здобути першість у торгівлі спеціями та сировиною. Для цього вони загарбували території, придатні для ведення сільського господарства. Кліматичні та природні умови в Америках були ідеальними для вирощування, наприклад, цукрової тростини й какао. Вирощування рослин на великих площах давало прибуток. Так виникли плантації.

Поневолення і знецінення

Значну частину індигенного населення, попри його активний опір, викрадали, пригнічували і змушували тяжко працювати на плантаціях. У місцевих відбирали землю та інше майно. Знання про те, як люди (добре) живуть  разом, їхнє накопичене знання і культуру, їхні релігії та мови утискали, тож нині вони частково втрачені.

Розкіш для Європи

Цукор і какао були бажаними й цінними товарами, які везли до Європи. Завдяки цьому багато хто у Європі зміг дозволити собі продукти, що раніше були розкішшю. Це стало можливим лише завдяки пригнобленню і поневоленню людей та експлуатації колонізованих земель і їхньої природи.

До колоніальної епохи м’ясо в Європі теж було розкішшю. Захоплення земель на колонізованих територіях глобального Півдня дозволило виробляти більше м’ясних продуктів для глобальної Півночі. До колоніалізму в Південній Америці не існувало систематичного використання тварин як худоби. Сьогоднішнім масовим споживанням м’яса ми завдячуємо колоніалізму.

Антиколоніальний опір

Відтоді й донині люди по всьому світу успішно чинять опір гнобленню та знеціненню своїх систем знання і світоглядів. Після кількарічного повстання рабів французька цукрова колонія Гаїті 1804 року здобула незалежність і скасувала рабство. Протягом 19 ст. після столітніх протестів поневолених людей рабство заборонили в багатьох частинах світу.

Вимір расизму

До того понад десять мільйонів африкан*ок було поневолено й вивезено, насамперед до Америк. Європей*ки виправдовували свої дії такими собі «теоріями про расу» та знеціненням світогляду індигенних народів. І хоч наука довела, що не існує ніяких «рас», багато людей і сьогодні страждають від расизму.

Ілюстрація: Irwin Bruno

Колоніальний спадок: несправедливість триває

Навіть сьогодні європейські країни продовжують претендувати на землі по інших континентах. Так, приміром, у Бразилії, вирубують тропічні ліси, а місцеві громади насильно зганяють з їхніх земель, хоч вони й чинять опір. На цих територіях влаштовують плантації, де вирощують продукцію на кшталт корму для тварин. Цей товар вигідно експортують, наприклад, до Європи. Необхідне для цього захоплення земель і вигнання місцевого населення, до якого вдаються великі корпорації, призводить до того, що цілі громади, які мешкали там упродовж багатьох поколінь, втрачають своє коріння.

La Via Campesina та їхні вимоги

La Via Campesina ― це міжнародне об’єднання дрібних фермер*ок, сільськогосподарських робітни*ць, рибалок, безземельних та індигенних людей із понад 80 країн світу. Вони борються за те, щоб пдолати колоніальний спадок у харчовій промисловості та змінити наявну несправедливість у виробництві продуктів харчування.

Місцеве населення Глобального Півдня повинне мати право і можливість вирощувати і споживати власні продукти харчування замість працювати на потреби людей у Європі й купувати їжу у глобальних корпорацій. Для цього слід визнавати і поважати права на землю індигенних народів і місцевих громад.

Позиція KATE

Глобальне сільське господарство слід реорганізувати, щоб забезпечити більш справедливе, стійке і гідне майбутнє для всіх людей. Ми хочемо, щоб виробництво продуктів харчування керувалося не максимізацією прибутку, а потребами всіх людей та довкілля